УКРАЇНСЬКІ СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ.Репринт 1935.Фото+карти (6734621846)

Лот завершен
Продавец:
Львов
Для того чтобы задать вопрос продавцу, пожалуйста, войдите
 Українська   мілітарна    історія
У
нікальне  ілюстроване   видання
військово -
патріотичної тематики
Альбом
Укра
ї
нськ
і
С
і
чов
і
Стр
і
льц
і
1914 – 1920.
Репринт з 1- го  видання:
Львів, накладом  Ювілейного Комітету, 1935 р.
Львів, « СЛОВО», 1991 р.
1 – е  оригінальне   видання було  надруковано в 1935 р. на відзначення 20- річного  ювілею  створення Українського Січового Стрілецтва   в друкарні 
НАУКОВОГО   ТОВАРИСТВА  ім. Т.ШЕВЧЕНКА  у Львові
Матеріяли до  1 – го  видання  альбому збирали
д-р Іван Іванець і Василь Софронів - Левицький.
Ситуаційні мапки рисував інж.
Северин Пастернак.
Кількість сторінок
:
1 6 0  . 
Альбомний  формат:
29,6  х 22,5  х 1,5 см.
Мова:
українська
Альбом  містить  сотні  унікальних  світлин з історії УСС та УГА
 та доповнений  поіменним   списком  1-го полку УСС 
СТАН  репринту  :
добрий ,  альбом   без  втрат. Красива  позолота  видавничої  палітурки   чудово  збереглась.Повне збереження  титульної  сторінки  та всього  тексту  книги, повне  збереження  всіх  унікальних   фотодокументів  та всіх  карт  боїв УСС  та УГА. Незначне   забрудненя  світлої     палітурки книги. 
Альбом  без  бібліотечних   штампів  та без  приватних  екслібрисів!
Сьогодні   маємо   честь   представити  Вам  репринтне відтворення 1991 р.  
1-го   видання ювілейного  пам’ятного  фотоальбому
«Українські Січові Стрільці.1914 – 1920 »
, який побачив світ у Львові  далекого 1935 року і був підготовлений на відзначення двадцятирічного ювілею створення Українського Січового Стрілецтва (УСС). Ювілейний  альбом   містить  сотні  унікальних  фотографій  з історії Українського  стрілецького  війська  , що супроводжуються детальними науковими коментарями. Ілюстрації дають змогу ознайомитись не тільки з героїчними змаганнями УСС, але й суворими буднями борців за незалежність України.
      В укладанні тексту автори та редакція користувалися споминами, історичними працями, воєнними нарисами та рукописними матеріалами: С. Глушка, С. Ґорука, В. Дзіковського, М. Заклинського, І. Думіна (Крезуба), д-ра І. Крип

якевича , О. Кузьми , Р. Купчииського, д-ра
О. Назарука , д-ра І. Новодворського , д-ра І. Романкова , О. Степанів-Дашкевич , М. Угрина-Безгрішного, д-ра С. Шухевича , д-ра
 В. Щуровського . Крім цього, автори  використали  інформацію  товаришів по  зброї, учасників змагань та матеріали з Музею Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові.
                   Автори репродукованих світлин: Ю. Буцманюк, Б. Гнатевич, І . Іванець,  О. Кузьма, Т. Мойсейович,  І. Озаркевич, В. Оробець, В. Розумович, І. Рудницький, М. Угрин - Безгрішний, Т. Яцура.
       В  наші   тривожні   дні, коли  путінський  Кремль  скинув  свою  фальшиву  маску і   показав  своє  справжнє   звірине  обличчя , розпочавши  шляхом  військового  вторгнення  захоплення  українських земель- анексію   Криму і окупацію Донбасу, різко  зросла  потреба  у військово- патріотичній  літературі .  Тож   пропонована   книга  -    малотиражний репринт   унікального альбому 1935 року  
« Українські Січові Стрільці .1914 – 1920 »
- стала   в наш  час  особливо  актуальною. Даний  альбом -  чудовий варіант    змістовного     подарунку  новітнім  героям  України -   справжнім   патріотам   України ,  які  зараз  зі  зброєю  в руках   захищають територіальну  цілісність  України  у важких  боях з  озброєними  до  зубів  російськими   окупантами  та  путінськими  найманцями .  Своїми
 героїчними звитягами  у  боях з  російськими  нелюдами   на Донбасі  воїни Української  Армії  та  бійці   численних  українських   добровольчих  батальйонів  продовжують  кращі  бойові  традиції  українського  козацтва,   Українських Січових Стрільців , Української Галицької Армії та  Української  Повстанської Армії.
З м і с т
1.
Д-р. І. Іванець, б. пор. У.С.С.  
Напередодні світової війни
2.
В. С. Левицький, б. стр. У.С.С.
Українські Січові Стрільці
3.     »»»                                       
Перші бої
4.
»»»
На Бескидах
5.
»»»
Маківка
6.
Д-р Б. Гнатевич, б. сот. У.С.С.  
Від Карпат до Серету
7.    
»»»
Семиківці
8.    
»»»
Соснів
9.    
»»»
Лисоня
10.  
»»»
Вишкіл У.С.С.
11.
М. Горбовий, б. хор. У.С.С.    
Гуцульська Сотня
12.
Д-р. І. Іванець, б. пор. У.С.С.
Куропатники та Конюхи
13
.
Д-р Б. Гнатевич, б. сот. У.С.С.
Похід на Україну
14.
Д-р Н. Гірняк, б. от. У.С.С.       
Кіш У.С.С.
15.
В. С. Левицький, б. стр. У.С.С.
У.С.С. на Волині
16. Г
. Гладкий, б. сот. У.С.С.         
Січові Стрільці
17.Д-р. І. Іванець, б. пор. У.С.С.  
Стрілецька творчість
18. 
»»»
1918—1920
19.
Поіменний список І полку У.С.С.
20.
Портрети і групи деяких У.С.С
   ПОДВИГ    УКРАЇНСЬКОГО   СТРІЛЕЦТВА
Українські січові  стрільці (УСС, усуси)
 — єдине українське національне військове формування в складі
австро-угорської
армії, сформоване з добровольців, які відгукнулися на заклик
Головної Української Ради
6 серпня
1914
р.
і стояли під проводом Української Бойової Управи (УБУ).
Українські Січові Стрільці були першими українськими частинами на бойовищах Східної Європи після
Полтави 1709
р. , вони мали велике значення для відновлення військових традицій, для зростання українського патріотизму, створення військового словництва, термінології, військового фольклору, пісні й музики (оркестр  УСС), для устійнення форми українського однострою (мазепинка). Пам'ять про УСС і досі жива в українському народі.  Живим символом УСС і сьогодні  залишається   ставша  народною пісня УСС
«Червона калина»
.Традиції  УСС свято бережуть  національно  свідомі  представники   сьогоднішньої  Української Армії.
Зібрані з ініціативи українських діячів Галичини
18 березня
1913
 р. Збори проголосили створення українського військового товариства «Січові Стрільці». Головним отаманом «Січових Стрільців» було обрано доктора
Володимира Старосольського
, його заступником — осавулом
Дмитра Катамая
.
У перші місяці після зборів стрілецькі товариства швидко поширилися по усій
Галичині
. Найперше вони утворилися в
Бориславі
(керівники —
Клим Гутковський
,
Левко Лепкий
,
Пилип Левицький
),
Сокалі
(керівники —
Осип Демчук
,
Осип Семенюк
),
Яворові
(керівник — Роман Харамбура),
Ясениці Сільній
(керівник —
Григорій Коссак
). Активно працювали в новостворених товариствах М. Волошин, С. Рудницький, В. Кучабський, Д. Вітовський.
За короткий час було організовано стрілецькі чоти, сотні, курені, фахові офіцерські школи, близько 50 товариств «Січових Стрільців».
Товариство «Січові Стрільці» придбало 100 карабінів і проводило навчання в передмістях Львова. Генеральна старшина визначила пріоритетними такі статті витрат у січових осередках: придбання зброї (манліхервіський карабін з пристроєм до кімнатної стрільби та 2000 кімнатних набоїв), забезпечення інструкціями та підручниками з військової справи.
Керівництво Стрілецькими Товариствами в Галичині здійснював
Кирило Трильовський
через «Стрілецьку Секцію» «Українського Січового Союзу», створену в квітні
1913
 р.
 У 1913—1914 рр. товариства «Січ», що були осередками активної пропагандистської діяльності радикальної партії, стали базою для зародження передвоєнного січового стрілецтва.
Американський історик Дж. Армстронг, аналізуючи проблеми українського націоналізму, зазначав, що ідея українських національних військових формувань зародилася у галицьких «Січах», згодом розвинулася в «Січових стрільцях» і закріпилася у військових формуваннях середини ХХ ст. Однією із причин цього було те, що Росія хотіла знищити останнє, сильне гніздо українського національного руху в Галичині, що загрожувало її великодержавним, імперіалістичним планам і цілості російської імперії.
Київський орган російських націоналістів «Кієвлянін» писав в листопаді 1911р.:
 «Український рух є для Росії більш небезпечний, ніж усі інші національні рухи, взяті разом... Мазепинське питання б'є Росію в саму основу їі великодержавности. Мазепинський рух намагається зруйнувати національну, культурну, політичну єдність русского народу, намагається зруйнувати великодержавність Росії. От де наша найбільша небезпека. Мазепинський рух росте. Мазепинство з своєї галицької бази розлазиться по цілій південній Росії. В Галичині готується небезпечний антирусский осередок, полум'я якого може перекинутись по всій Малоросії ...»
Свідченням великої ролі «Січей» у військовопідготовчому вихованні західноукраїнської молоді та її залучення до стрілецької справи є факт наявності серед січових стрільців вихованців організації:
Д. Вітовського
,
Р. Дашкевича, І. Чупрея, М. Галущинського, О. Демчука, О. Семенюка,
М. Угрин-Безгрішного,
Л. Лепкого
,
О. Степанів
, О. Басараб-Левицької,
М. Бачинського, Г. Дмитерко, П. Михайлишин.
У результаті переговорів між представниками міжпартійного комітету і «Січових стрільців» у травні
1913
 р. було досягнуто згоди про приєднання львівського академічного стрілецького гуртка до стрільці В.Старосольського
на умовах автономії. З цією метою заступником головного отамана — осавулом обрано
І. Чмолу
.
Однак
Академічний гурток
не дотримувався умов договору і не визнав верховенства над собою «Стрілецької Секції». Тому на пропозицію
К. Трильовського «Повітова Січ»
25 січня
1914
 р. подала на затвердження до галицького намісництва новий Статут «Січових Стрільців». Після його затвердження на теренах Східної Галичини постала ще одна українська військова організація — «Січові стрільці ІІ». Очолив це стрілецьке товариство, до якого крім студентів входили й міщани і селяни,
Р. Дашкевич. Жіночу чоту в складі 33 січовичок очолила
Олена Степанів
.
«Січові стрільці ІІ» у передвоєнні місяці користувалися серед українського галицького населення більшою популярністю, ніж «Січові стрільці І ».
 До їх складу лише у Львові ввійшло 277 членів поділених на 8 чот. Вони були краще організовані і вишколені через використання в своїх заняттях зброї, проведення військових курсів та організацію військових маневрів в околицях Львова.
Для підготовки січовиків було організовано постійнодіючі курси теоретичного і практичного військового вишколу, якими керували старшини запасу австрійської армії М. Волошин та С. Рудницький. Основні заняття проводилися з польової та бойової служби, стрільби, технічних основ зброї. При курсах діяла термінологічна комісія, до складу якої входили О. Квас,
Б. Гнатович, В. Кучабський. Зусиллями комісії до війни було випущено 10 підручників з теорії військової підготовки.
Із зростанням міжнародного політичного напруження та загостренням протиріч між європейськими державами в лавах українського галицького молодіжного руху посилилася тенденція до об'єднавчих процесів у середовищі стрілецьких та інших військових товариств галицьких українців, а також до проведення спільних військових навчань та маневрів.
У березні
1914
 р. «Січові стрільці І» та «Січові стрільці ІІ» знову розпочали спільну роботу. Наслідком цього об'єднання стало поширення стрілецької ідеї в Східній Галичині, утворення нових стрілецьких осередків, випуск
О. Семенюком та О. Демчуком
«Правильника піхотинця»
на основі австрійського підручника «Dienstreglement I».
Першими спільними заняттями стрілецьких галицьких товариств стали польові вправи, організовані «Повітовою Січею» у квітні
1914
 р. з нагоди роковин 250-річчя смерті
І. Богуна
. Січові стрілецькі товариства та стрілецькі сокільські гнізда демонстрували свої військові вміння, злагодженість у строєвих та маршових вправах, практичні навички у володінні зброєю.
Найбільшим і наймасовішим оглядом стрілецьких сокільсько-січових та пластових сил стало
Шевченківське свято
, яке відбулося
28 червня
1914
 р. у
Львові
. Вперше відкрито виступило близько 500 стрільців в одностроях і частково озброєних
гвинтівками
Верндаля, Манліхера, Кропачка. Своєрідний військовий марш-парад відкривали старшини українських стрільців, за ними — кінний відділ «Січових Стрільців І», потім — чота «Січових Стрільців І», дві чоти «Січових Стрільців ІІ», дві чоти
бориславців
та одна чота з Яворова. Тоді ж і відбувся перший привселюдний виступ «Січових Стрільців» з
Борислава
на чолі з
 К. Гутковським, які показали свій стройовий вишкіл на площі «Сокола-Батька».
Велике Шевченківське свято показало, що українське населення краю вже дозріло до переходу від декларативних заяв про самостійність та волю до реального втілення своїх замислів, а разом з тим засвідчило організаційну міць українського молодіжного руху Галичини, готовність західноукраїнської молоді до боротьби за незалежність своєї держави.
Таким чином , українські стрілецькі організації, які утворилися у передвоєнний період у Східній Галичині стали підтвердженням національних традицій та державотворчих устремлінь місцевого українського населення. Значна кількість українських юнаків та юначок вважали своїм безпосереднім обов'язком навчання військовій справі задля боротьби за незалежність свого народу.
Кадри УСС вийшли з українських мілітарних організацій Галичини, що діяли перед
першою світовою війною
(т-ва «Українські Січові Стрільці», створеного
Кирилом Трильовським
в березні
1913
у Львові при
Українському Січовому Союзі
, 1914 р. — вже 94 таких товариств у
Галичині
), а також
«Січей»
, товариств
«Сокіл»
і
Пласт
.
На заклик Головної Української Ради відгукнулося 28 000 добровольців, але на збірку УСС у
Стрию
наприкінці серпня — на початку вересня 1914 зійшлося тільки 10 000, бо деякі повіти Галичини були вже захоплені російською армією. З них австрійська влада вибрала  2 500 стрільців (на це вплинули й перешкоди з боку поляків), яких поділено на 10 сотень по 250 стрільців, що згодом вирушили на вистрій до Закарпаття.Січові стрільці дали клятву слугувати своєму народові.Під час клятви Австрійська Монархія вимагала щоб дали клятву їй,але Січові стрільці виправили більшу частину тексту,тим самим підтвержуючи свою вірність українському народові.
Продавец не указал информацию

Задать вопрос продавцу

Для того чтобы задать вопрос продавцу, пожалуйста, войдите