ГРУШЕВСЬКИЙ і НТШ.1892-1930.-Мюнхен,1970 р.+фото! (6603470434)

Лот завершен
Продавец:
Львов
Для того чтобы задать вопрос продавцу, пожалуйста, войдите
Букіністичне   малотиражне 
ілюстроване    наукове  видання  української  діаспори 
Рубрики:
Історія-біографічні дослідження-персоналії
ТЕМАТИКА:
Наукове Товариство ім Т. Шевченка
 –
праці Грушевського
 - 
біографія М. Грушевського
Бібліографічна  рідкість
Українське Історичне Товариство
Любомир  Винар
Михайло Грушевський
 і Наукове Товариство ім. Тараса Шевченка
1892-1930
Мюнхен, 1970 р.
Видавництво
:
“Дніпрова Хвиля”
З портретом  М. Грушевського
Видання ілюстроване  світлинами
Резюме на англійській і німецькій  мовах.
З бібліографією  на  3-х сторінках
З іменним   покажчиком на 3-х сторінках
Формат :
23,8 х  16,8  х 1 см.
ОБСЯГ :
112 с
.
ОПРАВА:
М'яка
  видавнича  палітурка  з   вказанням  назви  праці  і прізвища  її автора  на  обкладинці.
Стан
-
 чудовий.Книга  без  втрат.Повне збереження всього тексту і  всіх  світлин .Книга  без бібліотечних  штампів державних   бібліотек. На  титулі   зберігся     екслібрис   попереднього власника  книги- Купецького Ю.В.
КОРОТКО   ПРО   АВТОРА
Винар Любомир- Роман Іванович
(нар. 02.01.1932, м. Львів) — американський історик, бібліограф, громадський і науковий діяч. Дійсний член
НТШ
,
УВАН
у США, голова Українського історичного товариства, голова наукової ради при
Світовому конгресі вільних українців
.
Народився у родині українських педагогів. Початкову освіту здобув у
Львівській академічній гімназії
. В 1944 р. разом з батьками емігрував до
Чехословаччини
, згодом — до Німеччини. У 1949 р. вступив до Мюнхенського університету, де вивчав суспільні та політичні науки; в Українському вільному університеті (УВУ) — історію України, археологію, літературу та філософію. Закінчив УВУ в 1955 р. зі ступенем магістра філософії. У 1957 р. отримав ступінь доктора філософії.
У системі історичних досліджень особливу увагу зосереджує на вивченні методології історії й інших суспільних наук, літературознавства, історії культури, мистецтвознавства. Переїхавши в 1956 р. до США, учений працював у різних знаних освітніх і наукових установах: у Технологічному інституті в м. Кейс, професором у Колорадському,
Денверському
, Боулінг Грінському і Кентському університетах. Заснував Науковий центр дослідження етнічних публікацій і був його директором до 1996 р., створив концепцію наукового часопису «Український історик» (УІ) та Українського історичного товариства (УІТ). За його ініціативою у відносно короткий проміжок часу наукові осередки УІТ постали в Мюнхені, Нью-Йорку, Денвері, Клівленді, Чикаго, Вінніпезі, Торонто та інших містах, а також було розбудовано широку мережу представництв УІ в Америці, Канаді, Європі, Австралії, а після 1990 р. — і в Україні. Вагомим у доробку вченого є українська історіографія. Він — видатний дослідник життя і творчості М. Грушевського, автор досліджень окремих періодів розвитку української історичної науки та фундаментальної праці, присвяченої науковій спадщині цілої плеяди істориків, археологів, будівничих української культури і науки: В. Антоновича, М. Грушевського, О. Оглоблина, І. Франка, І. Крип’якевича, Н. Полонської-Василенко, М. Ждана, М. Чубатого, Є. Онацького та ін. У 1960-х рр. предмет його досліджень — історія української культури, зокрема розвиток українського раннього друкарства і книговидання. Вагомим є науковий доробок ученого і в таких важливих сферах, як бібліографознавство, архівознавство і
бібліотекознавство
. Він — автор понад 1600 публікацій та 60 монографій. За великі наукові заслуги вчений нагороджений відзнаками українських і міжнародних організацій: дипломом лауреата премії ім. М. Грушевського (Наукове товариство ім. Т. Шевченка; 1994); медаллю св. Володимира (Світовий конгрес вільних українців; 1993, Канада — Торонто). Є почесним академіком Національного університету «Острозька академія» (1999); почесним доктором Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича (з 2002).
ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВО
В ТВОРЧОСТІ Л. ВИНАРА
Одна з особливостей сучасного розвитку української історіографії полягає в тому, що вона переживає становлення своєї соборності, яка передбачає вивчення і осмислення наукового доробку українських вчених, що працювали поза Україною і і через політичні та ідеологічні чинники довгий час необ'єктивно оцінювалися радянською історичною наукою.
До таких дослідників належить Любомир -Роман Винар (нар. 1932 р.) - професор Кентського державного (США) та Українського вільного (Німеччина) університетів, засновник і голова Українського історичного товариства, голова Історичної секції Української вільної академії наук у СІІІА, редактор журналу «Український історик» та інших періодичних і неперіодичних видань.
Багатогранність наукових пошуків Любомира Винара загальновідома. Як історик він працював у різних ділянках історії (історія княжої України, Литовсько-Руської держави, історії козацтва), історіографії, археографії, історії культури, книгознавства, історичної бібліографії. Одне із центральних місць в його науковому доробку посідає постать М. Грушевського. Крім того, що авторству Л. Винара належить понад 100 публікацій, присвячених різним періодам життя М. Грушевського, проблемам, пов'язаним з науковою й громадсько-політичною діяльністю цього видатного вченого, саме ним було здійснене наукове теоретичне обґрунтування нової галузі українознавчих досліджень - грушевськознавства. Історик запропонував періодизацію розвитку знань про М. Грушевського, розкрив особливості оцінок діяльності і творчості вченого у західному світі та в радянській українській історіографії.
В українській та зарубіжній науковій літературі вже з'явились дослідження, присвячені різним аспектам наукового доробку та організаційної праці Л. Винара у вивченні творчості та діяльності М. Грушевського. Це дослідження сучасних істориків, зокрема І. Гирича , О. Домбровського , Т. Марусик , в яких проаналізовано основні етапи становлення грушевськознавства; Л. Сакади , яка довела визначальну роль Українського історичного товариства (далі - УІТ) та Л. Винара зокрема, у «поверненні» Україні імені М. Грушевського; Я. Калакури , який розглядає грушевськознавство як один з важливих напрямів української історіографії. Аспекти, пов'язані з теоретичним осмисленням Л. Винарем засад наукового грушевськознавства як міждисциплінарної галузі науки, досліджували М. Ковальський та А. Атаманенко . Р. Пиріг здійснив ґрунтовний аналіз грушевськознавчих досліджень українських вчених, а також вказав на вагому роль українських істориків діаспори у створенні первісної бази знань із грушевськознавства . В цьому контексті цінною є також стаття А. Атаманенко про розвиток наукового грушевськознавства в діаспорі . Найбільш повно творчість Л. Винара,  проаналізована в публікації А. Жуковського , в яких визначено внесок Л. Винара в розвиток української історичної науки, грушевськознавства та розбудови української національної культури взагалі.
Враховуючи обмежений обсяг статті, підкреслимо, що в ній, при узагальненні доробку Л. Винара в галузі грушевськознавства, буде зроблено спробу намітити основні напрями, що потребують докладнішого дослідження. Виходячи з того, що в історіографії вивчені окремі аспекти грушевськознавчих праць Л. Винара, метою цієї статті є спроба охарактеризувати та узагальнити дослідження вченого в галузі грушевськознавства та визначити їх основні складові. Досягнення мети пов'язане із розв'язанням відповідних завдань, серед яких: розглянути причини, які спонукали Л. Винара розпочати грушевськознавчі дослідження; проаналізувати історіографічні праці вченого, присвячені науковій творчості й визначити роль дослідника у вивченні суспільно-політичної та нау- ково-організаційної діяльності М. Грушевського; розкрити внесок у теоретичне обґрунтування гру- шевськознавства як окремої галузі науки.
В своїй автобіографічній статті «Як я став грушевськознавцем»  Л. Винар виокремив ряд чинників, які, як він вважає, здійснили значний вплив на його рішення зайнятися вивченням постаті М. Грушевського, його наукової творчості, громадсько-політичного та наукового життя. Зокрема, Л. Винар зазначає, що великий вплив на нього мали професори УВУ (Українського вільного університету): О. Оглоблин, Н. Полонська-Василенко, Д. Дорошенко, Б. Крупницький та інші, які, на його думку, в значній мірі критично оцінювали історіографічну спадщину М. Грушевського як «народника», котрий недооцінював або ігнорував розвиток державності в українському історичному процесі, а також наголошували на помилках М. Грушевського в державному будівництві України XX століття, як соціаліста, що не зумів зберегти українську державу в 1917 - 1918 роках. Крім того, Л. Винар прийшов до висновку, що в деяких працях його викладачів-«державників» був «проблематичний методологічний підхід до висвітлення історичних і історіографічних концепцій Грушевського» . Він був твердо переконаний, що наукова критика історичних концепцій М. Грушевського може базуватися лише на аналізі його наукових праць, натомість, аналізуючи його політичну, ідеологічну та іншу публіцистику, можна робити висновки щодо засад його суспільно-громадської та політичної діяльності . Ще одним важливим фактором, який спонукав Л. Винара розпочати грушевськознавчі дослідження, була змушена фальсифікація головних історичних концепцій М. Грушевського радянськими істориками. Відтак, приблизно в 1954-55 pp., Л. Винар приходить до висновку про необхідність систематичного вивчення постаті М. Грушевського: різних аспектів його творчості, життя і багатогранної діяльності.
Перша ґрунтовна праця Л. Винара про М. Грушевського, яка з'явилася в 1947 році в «Збірнику Української літературної газети» під назвою «Історичні праці Івана Франка», заклала підвалини для подальших досліджень постаті видатного історика. Як згадує сам дослідник: «це був початок мого «власного грушевськознавства» . Приступаючи до опрацювання величезної за обсягом проблеми дослідження усього періоду життя та діяльності М. Грушевського, вчений поставив перед собою завдання крок за кроком, період
за періодом у низці історичних праць простежити весь творчий та громадсько-політичний шлях великого історика. Його твердим переконанням було те, що «многогранна діяльність Грушевського, що охоплювала науково-академічну працю, політично- державну, педагогічну, суспільно-громадську є унікальною в анналах української історії, і тому ос- нування науки грушевськознавства було зовсім оправдане і потрібне...».
Згодом з'явився цілий ряд праць, присвячених різним аспектам біографії та наукової творчості М. Грушевського. Так, в «Українському історику» за 1966 рік вийшла стаття Л. Винара «Ранні історичні праці Михайла Грушевського і київська історична школа В. Антоновича», в якій він вказує на безпосередній вплив на вченого В. Антоновича - «його духовного провідника і опікуна» [13, с. 32], що позначився на виборі М. Грушевським специфічних історичних тем, методології досліджень його ранніх історичних праць. Цей період в житті М. Грушевського Л. Винар називає «підготовчим» . У ряді наукових статей він висвітлив теоретичні погляди М. Грушевського на історію України та загальний історичний процес. Перш за все, дослідник бачить в останньому не лише історика- науковця, але й історика-суспільника, людину, яка у своїй науковій творчості, організаційній і культурній роботі творила підвалини нового державного буття. В статтях «Михайло Грушевський в українській і всесвітній історії» , «Михайло Грушевський: студії і матеріяли» , «За тяглість історичної науки» , Л. Винар порушив питання теорії і методології історії в працях М. Грушевського. В книзі «М. Грушевський: історик і будівничий нації» дослідник розглянув різні питання історіографічної спадщини видатного вченого, виокремивши провідні ідеї його творчості. Загалом їх можна окреслити такою формулою: народ, територія, влада, державність у контексті українського і світового історичних процесів .
Ряд сучасних дослідників, зокрема І. Гирич, Я. Калакура, Л. Сакада сходяться на думці, що принципове значення має трактування Л. Винарем ролі М. Грушевського в розвитку «народницького» та «державницького» напрямів української історіографії. Він не підтримував суб'єктивного підходу до вивчення спадщини видатного історика, вважаючи, що його творчість і діяльність треба вивчати критично, на основі його наукових і інших творів . Дослідник підкреслює, що в історіографічній спадщині М. Грушевського були як «народницькі», так і «державницькі» елементи. Тому він запропонував погляди вченого розглядати як проміжний етап між суто народницькою історіографією В. Антоновича і його школи та державницькою історіографією В. Липинського і його послідовників, окресливши цю школу таким терміном як «неонародництво» . Дослідник наголошував на еволюціонуванні поглядів М. Грушевського в бік державного висвітлення української історії, підкреслював його вплив на формування державницького світогляду його учнів. Я. Калакура визначає цінність підходів Л. Винара до цієї проблематики в тому, що вчений не протиставляє ці два напрями і не надає перевагу одному з них, а розглядає їх як логічний, взаємозумовлений і поступальний процес розвитку науки .
Ще одним з важливих аспектів історіографічних досліджень Л. Винара було з'ясування ним поняття «історична школа» і принципів його застосування до істориків, що були пов'язані своєю науковою творчістю з М. Грушевським. Свої погляди щодо цього питання він висловив у дослідженні «Історична школа Михайла Грушевського та її значення» . У вступі автор розглядає теоретичні аспекти поняття і складових «історичної школи», щоб краще зрозуміти характер історичної школи М. Грушевського та її значення в розвитку української і світової наукової історіографії. Дослідник підкреслює еволюційний характер зародження і розвитку шкіл української наукової історіографії. В цьому контексті він говорить про спорідненість та, навіть, генетичну пов'язаність школи істориків М. Грушевського з державницькою школою.
Окремо слід згадати праці Л. Винара, присвячені біографії М. Грушевського, оскільки вони є найбільш ґрунтовними, основаними на значній джерельній базі дослідженнями життєвого шляху великого вченого. Однією з перших була стаття «Життя і наукова діяльність М. Грушевського» , видана в «Українському історику» в 1966 році. Автор поділяє біографію вченого на ряд періодів, які збігаються з перебуванням М. Грушевського в різних місцях в Україні та з окремими етапами його наукової творчості. Результати власних досліджень життя вченого дослідник опублікував також у статтях: «Галицька доба Михайла Грушевського» , «Матеріяли до біографії Михайла Грушевського» , «Михайло Грушевський (1866 - 1934- 1974)» , «У шістдесятиліття смерти Михайла Грушевського, 1934 - 1994»  та працях: «Молодість М. Грушевського: 1866-1894» (Мюнхен- Нью-Йорк, 1967), «Найвидатніший історик України Михайло Грушевський (1866-1934). З нагоди 125-річя від дня народження» (Нью-Йорк, 1985), «М. Грушевський в українській і світовій історії» (Нью-Йорк, 1993) та ін. Досліджуючи різні періоди життя М. Грушевського, Л. Винар не залишив поза увагою найменших деталей, які б в повній мірі допомогли зрозуміти багатогранність постаті визначного українського історика.
  Багато уваги дослідник приділяв вивченню низки ключових проблем науково-організаційної й громадсько-політичної діяльності М. Грушевського, зокрема таких, як роль Великого Українця у спробах заснування українського університету. Це дослідження про одну з громадських ініціатив М. Грушевського, коли він очолює акцію галицьких національних кіл по відкриттю у Львові українського університету . Проблемі, яка постала в громадсько-політичному житті М. Грушевського - конфлікт в НТШ 1913 p., що привів до його відмови очолювати Товариство, Л. Винар присвятив кілька публікацій, серед них статті «М. Грушевський і Загальні
збори НТШ в 1913 р.» , «Михайло Грушевський як голова Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка» , «Наукове Товариство ім. Т. Шевченка і Михайло Грушевський»  та монографічне дослідження «Михайло Грушевський і НТШ. 1892-1934», яке вийшло восьмим томом «Грушевськіяни». Це значно доповнене на основі нових джерел перевидання його ж книги «Михайло Грушевський і Наукове Товариство ім. Шевченка: 1892 - 1930» , що вийшла в Мюнхені у 1970 році. В цих працях автор намагається з'ясувати причини і обставини виникнення конфлікту в НТШ, розглянути та проаналізувати всі його сторони з метою об'єктивного висновку. Заслуговує на увагу те, що Л. Винар першим розглянув важливий період життя вченого - львівський, відзначаючи його заслуги в діяльності НТШ.
Окрему увагу Л. Винар присвятив аналізу публіцистичної спадщини М. Грушевського, результати якого опублікував у статті «М. Грушевський і «Життя Поділля» . Діяльність М. Грушевського в Кам'янці-Подільському, зокрема його редакторська праця в часопису «Життя Поділля» є цікавим і малодослідженим періодом життя видатного вченого. За твердим переконанням Л. Винара, цей період мав значний вплив на його пізнішу політичну діяльність на еміграції. Крім того, статті М. Грушевського з «Життя Поділля» майже невідомі і недоступні сучасним дослідникам. Як вказує дослідник, статті М. Грушевського, які друкувалися у цьому часописі, не згадані в жодному бібліографічному довіднику його праць. Власне тому, в «Українському Історику» дослідник опублікував чотири статті з газети «Життя і Поділля» за 1919 рік. Л. Винар також вказує, що дані публікації М. Грушевського є особливо цінними, оскільки віддзеркалюють його тодішні політичні погляди та є першодже- рельним матеріалом для вивчення його тогочасних політичних концепцій. Загалом, за висновком Л. Винара, уся діяльність М. Грушевського цього періоду є майже недослідженою, а тому вимагає джерельного аналізу та об'єктивної інтерпретації .
Варто зауважити, що праця Л. Винара в галузі грушевськознавства здійснювалася не лише в дослідницькому, але й в науково-видавничому та науково-організаційному напрямках і пов'язана перш за все із заснуванням ним журналу «Український історик» та Українського історичного товариства. Переломним роком в народженні нової наукової дисципліни вважається 1966, у зв'язку з відзначенням УІТ 100-ліття з дня народження М. Грушевського, та проголошення його «роком Грушевського». Тоді ж виходить окреме число «Українського Історика», повністю присвячене М. Грушевському. З того часу цей науковий журнал став матеріально-методичною базою для розвитку грушев- ськознавчих студій на Заході. З 1972 року на його сторінках було започатковано постійну тематичну рубрику «Грушевськіана». Згодом найбільш цінні з її матеріалів видавалися окремими книжками в серії «Грушевськіана» за редакцією Л. Винара (на сьогодні видано 8 випусків) та серед інших видань УІТ, зокрема у видавничій серії «Історичні студії». При архіві УІТ було організовано окрему секцію, яка містить праці М. Грушевського, а також опубліковані і неопубліковані матеріали про нього.
Кожну з ювілейних дат М.С. Грушевського УІТ під керівництвом Л. Винара щоразу відзначало оригінальними науковими ініціативами. До столітнього ювілею історика, 50-річчя від дня його смерті, 125-річчя, 130-річчя й 135-річчя від дня народження було видано спеціально присвячені томи журналу «Український історик»-за 1966 рік (ч. 1-2), 1984(ч. 1-4), 1991 (ч. 1-2), 2004/2005 (ч. 3-4/1), а також спеціальні випуски журналу, видані у формі окремих наукових збірників, в яких всі публікації були пов'язані з М. Грушевським - «Михайло Грушевський: діяльність і творча спадщина» (об'єднаний том за 1991/1992, ч. 3-4/1-4), «Михайло Грушевський: студії і матеріали» (1996, ч. 1-4), «Михайло Грушевський: життя, діяльність, творчість» (2002, ч. 1-4) та «Михайло Грушевський 1866- 1934. Життя, діяльність, творчість. З нагоди 140-річя від дня народження» (2006-2007, ч. 4/1-2) . Всі ці збірники вміщують наукові дослідження авторів з діаспори та з України, а також передрук останніх статей М.С. Грушевського, що вийшли за життя й одразу по смерті вченого, його недруковану й маловідому літературну спадщину, архівні документи, спогади, публіцистику й промови, матеріали наукової хроніки про ювілейні відзначення.
Крім того, УІТ за ініціативою і при безпосередній участі Л. Винара виступало організатором ряду конференцій як в діаспорі, так і в Україні, присвячених ювілейним рокам життя М. Грушевського. Серед них - конференції в Детройті (7 травня 1966 p.), Мюнхені (грудень 1984 р.), у Львові (27-29 серпня 1991 р.), в Торонто (9 листопада 1991 р.), в Києві (24-25 вересня 1996 р.), в Острозі (28 вересня 1996 p.), уЛьвові (28 вересня 2001 та 4-6 жовтня 2006 pp.), в Нью-Йорку (17 березня 2002 та З грудня 2006 рр.).
Перед Л. Винарем і як редактором журналу, і як науковцем лежала величезна відповідальність: зуміти розв'язати потребу в організації УІТ і згуртувати навколо нього науковців, які б вивчали М. Грушевського та його добу, а також здійснювати видання архівних та джерельних матеріалів. В цьому напрямку Л. Винарем було здійснено опублікування численного ряду джерельних матеріалів, зокрема видання з коментарями автобіографій М. Грушевського 1906, 1926 pp. Крім того, він систематично опрацьовував і видавав епістолярну спадщину вченого. Л. Винар став засновником серійного видання УІТ «Епістолярні джерела грушевськознавства» , в якому друкується листування М. Грушевського з його сучасниками і співробітниками. Це унікальні першоджерельні матеріали до історії української культури й інтелектуальної історії
кінця XIX - початку XX століття.
З діяльністю УІТ та Л. Винара зокрема, був пов'язаний важливий проект - здійснення англомовного перекладу «Історії України-Руси» М. Грушевського, ідея якого зародилася в 60-их роках, проте можливість її реалізації з'явилася лише у 90-х. В передмові до першого тому Франк Сисин, головний редактор цього видання, високо оцінює роль Л. Винара у реалізації ідеї англомовного перекладу монументальної праці М. Грушевського .
Важливим кроком, який сприяв згуртуванню наукових сил в грушевськознавчих дослідженнях, було заснування з ініціативи Л. Винара в 1991 р. Міжнародного товариства ім. М. Грушевського, яке, як міжнародна наукова організація, що була б інтегральною частиною УІТ, мало ціль налагодити співпрацю між українськими і неукраїнськими грушевськознавцями й видавати неперіодичний науковий збірник «Михайло Грушевський і його доба». На жаль, робота Товариства не була довготривалою, однак, при співпраці Товариства з НТШ в Україні було організовано та проведено першу міжнародну наукову конференцію в Україні, присвячену 125-ій річниці з дня народження М. Грушевського .
Найбільшим внеском Л. Винара в дослідження постаті М. Грушевського є теоретичне обґрунтування грушевськознавства як окремої наукової дисципліни, що було вперше сформульовано дослідником у 1984 р. в статті «Думки з приводу п'ятдесятих роковин смерти Михайла Грушевського: Вступ до грушевськознавства». Л. Винар визначив нову дисципліну як «окрему наукову ділянку українознавства, яка займається систематичним вивченням життя, діяльності і творчості Михайла Грушевського». З того часу грушевськознавство розвивалось і еволюціонувало, перетворившись в окрему міждисциплінарну науку, яка займається систематичним вивченням життя, діяльності і творчості Михайла Грушевського.
Продавец не указал информацию

Задать вопрос продавцу

Для того чтобы задать вопрос продавцу, пожалуйста, войдите