Дмитро Чижевський. Фільософія Г.С. Сковороди. (6614870637)

Дмитро Чижевський. Фільософія Г.С. Сковороди. Варшава, 1934. Праці Українського наукового інституту, Т. 24. З друкарні НТШ. картонна обкладинка. 18х25 см. 224 с. стан відмінний. Рідкість.
Чижевський Дмитро Iванович (1894-1977) - учений-енциклопедист, славіст, культуролог, філософ, літературознавець, релігієзнавець, лінгвіст.
Народився Олександрія Херсонської губернії. Закінчив Олександрійську чоловічу гімназію (1911). Вищу освіту здобував у Петербурзькому (1911—1913) та Київському (1914—1919) університетах. 1921 року виїхав до Німеччини, де навчався в Гейдельберзькому та Фрейбурзькому університетах. З 1924 року викладає в Українському педагогічному інституті в Празі, а з 1929 — в Українському Вільному університеті в Мюнхені. У 1949—1956 роках працює на посаді професора Гарвардського університету (США), завідує філософським відділом Української Вільної Академії наук у Нью-Йорку. З 1956 року й до кінця життя обіймає посаду професора, керівника Інституту славістики Гейдельберзького університету (ФРН). Помер 18 квітня 1977 року в м. Гейдельберг (ФРН).
Це є найвідоміша філософська праця Чижевського, де він написав: «Сковорода є остан-
ній представник українського духового барока, з другого боку, він — український «перед-
романтик»: але бароко та романтика — саме ті періоди духової історії, що наклали на
український дух найсильніший відбиток. Отож, Сковорода стоїть у центрі української ду-
хової історії...». Чижевський вперше висунув і обґрунтував думку про те, що творчість
Сковороди є «коментарем» до Святого Письма, що вона посутньо пов’язана з містичною
традицією, а найвиразнішими прикметами сковородинського «барокового стилю» є анти-
тетичність і символізм.
Праці Чижевського були відсутні у бібліотеках СРСР через ярлик «антисовєтчика», правда і діаспора не дуже приязно до нього відносилась.