Лялька мотанка ,, благополучниця,,
Опис
Наявність запитуйте, роблю на замовлення.
ЛЯЛЬКА – МОТАНКА – БЕРЕГИНЯ РОДУ
Українська земля багата традиціями і віруваннями, тому в побуті народу і донині збереглося безліч речей, які сприймались нашими пращурами як обереги. Серед них лялька, та не звичайна, а виготовлена технікою «намотування» без використання голки, звідси і назва «мотанка». Про сучасну автентичну ляльку та її стародавню попередницю ми дізнались від Тетяни Білокрилець – майстрині, що вже багато років спеціалізується на виготовленні таких оберегів.
Виявляється, великі чи зовсім мініатюрні, зроблені нашвидкуруч, щоб забавити дитину, чи з ретельністю для тривалого зберігання – всі мотанки не мали чіткого обличчя. Наші пращури вірили, що надання ляльці людських рис може пошкодити тому, на кого вона буде схожа, або й потривожити душу померлого. З тієї ж причини не давали цій дивній іграшці й імені.
Лялька-мотанка ніколи не була просто забавкою для дитини, а, щонайперше, – справжнісіньким посередником між світом живих та Ірієм (вмістилище душ померлих предків та тих, хто ще не народився). Вона захищала, виховувала, єднала з Родом. «Мотанка не тільки дитяча іграшка, – зазначає Тетяна Білокрилець, – а, насамперед, оберіг родини й Роду, могутній магічний талісман, дух наших предків… Головне призначення ляльки-мотанки – це берегти душу свого власника від усякого зла та нечистих помислів».
Цей сакральний предмет обов’язково входив у посаг, з яким дівчина йшла до іншого роду. Подейкують, що молодій дружині навіть найсуворіша свекруха не забороняла бавитися мотанками, бо це віщувало швидке народження дитяти. Нерідко такі ляльки ставали родинною реліквією – передавалися від матері доньці із покоління в покоління. Стать у таких «плодоносних» ляльок (або «немовлят») не визначається, оскільки наперед невідомо, хто народиться.Т.Білокрилець
Берегиням – іншому популярному різновиду мотанок – замість обличчя намотували хрест, що утворює вертикаль (духовність) та горизонталь (земне життя). «Хрест у колі замість обличчя – солярний знак – це модель нашої світобудови, глибинний символ зародження життя й родючості, продовження й збереження роду, зв’язку між минулими та майбутніми поколіннями…», – пояснює пані Тетяна.
Мотанки виконували різноманітні функції: перебирали на себе людські недуги (після цього ляльку зазвичай спалювали), викликали дощ або, навпаки, спиняли зливу та буревій. Зберігались берегині на покутті (переважно на схід сонця) разом з образами, а також над ліжечком дитини, над дверима.
В одязі мотанки немає випадкових елементів, всі вони символічні: спідниця – земля; сорочка – єднання минулого, теперішнього і майбутнього; головний убір (очіпок, хустка чи дівоча стрічка) – зв’язок із небом… Цієї традиції при її виготовленні дотримуються й досі. Т.Білокрилець: «Авторська лялька-мотанка несе в собі значний обрядовий, сакральний зміст, символічне й алегоричне значення. Кожна, на перший погляд, дрібничка – як-то колір стрічок, вплетених у волосся, ґроно винограду у руці, кошик квітів, глечик з водою, хліб на рушничку, кожна деталь – має символічний, свій особливий зміст. Кожна деталь – то символ, символ добрий і життєдайний».
Звісно, в сучасному технологічно розвиненому світі все менше і менше місця залишилось для ритуального змісту ляльки-мотанки і для багатьох вона стала стильним патріотичним аксесуаром.
Відмінність між сучасною авторською лялькою і старою, автентичною, лише у різному періоді створення. Світ і культура не стоять на місці, розвивається й мотанка” Т.Білокрилець
Та, хоч язичницькі вірування втратили свою актуальність, національна лялька не обмежується ігровим призначенням сучасної фабричної іграшки, адже майстри вкладають у неї свою енергетику, програмують на добро. Як і тисячоліття тому, вона, як оберіг, має власну душу. А ще лялька завжди буде унікальною – навіть найвправніший майстер не зможе (та й не схоче) створити дві ідентичні ляльки.
Також шукають:
