ТЕМАТИКА
Сучасна українська проза, художня література, Голодомор 1932-1933 років.
Третя премія «Коронації слова» 2021 року
ПРО КНИЖКУ "ВІК ЧЕРВОНИХ МУРАХ"
Жорна життя перемелюють людей на борошно, і ніхто не знає, що виліпить із
нього час... Сім'я молоденької Явдохи помирає від голоду, як і багато інших
родин у Мачухах. Дружина радянського комісара Соломія то практикує лікувальне
голодування, то несамовито «заїдає» втрату дитини і байдужість власного
чоловіка. Представник сільської влади Свирид узагалі заплутався в почуттях і
не знає, що зараз керує ним -- закохане серце чи партія...
Здається, усі ці люди такі різні, що між ними -- нездоланна прірва. Та вони ще
не знають, що насправді йдуть одне одному назустріч. Йдуть, аби нарешті
обійнятися і збудувати крихкий міст понад ненаситним мурашником своїх
мучителів...
ДЛЯ КОГО ВИДАННЯ
Для тих, кого цікавить глибока психологічна проза. І для тих, кому небайдуже
наше минуле, хай би яким болючим воно було.
ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА
Глибокий психологічний роман про одну з найскладніших сторінок української
історії -- Голодомор 1932-1933 років, де на тлі неосяжної трагедії тонко
зображена кунсткамера людських доль.
ПРО АВТОРКУ
Таня П'янкова -- авторка трьох поетичних збірок, романів «Кролівна», «Сонце в
подолку» і «Чужі гріхи». Співзасновниця та креативна директорка Літературної
агенції «Зілля»; організаторка креативних літературно-мистецьких заходів.
Разом із поетом Василем Кузаном заснувала «Серію яскравої літератури», у якій
уже видано альманах жіночої поезії «М'ята» і альманах чоловічої поезії
«Імбир». Пише акрилом на тканині, створила колекцію авторських вінків,
колекціонує автентичні ляльки.
КНИЖКА НА СХОЖУ ТЕМАТИКУ
- «Листи до Фроди», Олена Макарчук, «Наш Формат», 2021 рік.
ВІДГУКИ ПРО КНИГУ "ВІК ЧЕРВОНИХ МУРАХ"
Голод духовний і голод фізичний взаємозв'язані. І, очевидно, кожне покоління
хоче/мусить художньо осмислити такий ключовий егрегор як голод: як травму
роду, як збій у ДНК, як тріщину в суспільно-політичній плиті...
«Вік червоних мурах» -- текст художній, тобто харизму автора з його
світоглядом, душевною чуттєвістю і фізіологічною чутливістю приховати ніяк не
вдасться, бо, власне, творення художнього тексту -- то і є об'єднання душі
індивідуальної з душею колективною (національної, світової, Універсальної...),
глибинна історія емоцій... Ігор Павлюк, письменник, член Британського ПЕН-
клубу
Ця книга не так про пекло 33-го, не так про торжество «червоних мурах на
кістках невинно убієнних», не так про минуле, як радше -- про нас із вами. Про
нестерпні фантомні болі сьогодення -- як наслідок безпрецедентної ворожої
«ампутації» кількох поколінь особливо жорстоким методом -- шляхом виривання
народу із власної землі, про видирання з м'ясом, із коренем. Без жалю, без
молитви, без анестезії… Василь Кузан, письменник
Визнаю, що вперше відчуваю такий біль. Розумію лише одне: углиб давніх ран
треба молитовно дивитися широко розплющеними очима, довго-довго, до забуття,
до нудоти, до сліпоти, до повного усвідомлення того, хто ти і що ти... І,
може, тоді на отих старих «мертвяках» іще проростуть молоді трави… Петро
Гармасій, музикант
ЦИТАТИ
Голод розриває наші міцні обійми, розкидує нас хатами, селами, містами,
розводить у різні боки, аби, врешті-решт, ми всі зібралися в одній
велетенській бездонній ямі, котра ніяк не може насититись людським перегноєм.
Червоні мурахи викрадають наших немовлят, виймають їхні лялечки із колисок,
одлучають од грудей материнських, вигодовують з них колонії нових яничар, і
наші діти виростають уже не людьми -- манкуртами, мурашиними невільниками,
котрі усе своє життя служитимуть Червоній Мачусі, добуватимуть для неї їжу, а
якщо треба -- помиратимуть заради її блага.